З давніх давен люди зробили висновок, що хліб всьому голова. В Україні існує особливо шанобливе ставлення до хлібу, до тих людей, хто його виготовляє. Працівники Миколаївського хлібозаводу № 1 працюють за своїм графіком, вдень і вночі, щоб кожного дня мешканці нашої області мали змогу купувати пшеничний або житній хліб.
Як хлібобулочна продукція підприємства проходить весь шлях, з печі до столу, про це поговоримо з Альоною Раковою, директором заводу.
– Давно ми з Вами не спілкувалися. Чесно кажучи, після ракетного обстрілу, яке зазнало підприємство, взагалі боялася потурбувати. Іноді виникала думка, що люди не будуть виходити на роботу, а ми не побачимо нашого улюбленого хлібу. Як вдалося Вам так швидко оговтатися та продовжити працювати?
Ми ще не оговталися. Втім, швидко змогли організувати процес, щоб відновити роботу. Протягом однієї години вже увімкнули електроенергію. Вибух пролунав о 01.25, а вже о 02.00 на підприємстві були присутні представники ОВА, міськради, відповідні служби. Із заступником голови ОВА Валентином Гайдаржі швидко опрацювали усі питання, пов’язані з екстремальною ситуацією, яка склалася на нашому хлібозаводі внаслідок ворожого обстрілу і влучання ракети. Менше доби знадобилося представникам обленерго, МНС, АТ «Миколаївгаз» та усім іншим, щоб допомогти нашому колективу поновити роботу. Тож, о 18.10 ми запустили виробництво хлібу. Споживачі не відчули проблеми. Єдине, у суботу, наступного дня, не було гарячого батону. Підприємству нанесена велика шкода. Багато руйнувань. Пошкоджено 20 автомобілів, деякі не підлягають відновленню. Проте, цей виклик наш незламний колектив подолав з честю. Дуже вдячна всім працівникам, обласній і міській владі, всім структурним підрозділам і службам, які відгукнулись на нашу біду і швидко владнали ситуацію.
– Які нагальні проблеми доводиться вирішувати щодня? Хто підставляє плече і допомагає?
Кожен новий день диктує нові завдання. Є і проблеми. Вони в першу чергу пов’язані з тим, що залишилось мало чоловіків, їх не вистачає. Виникають проблеми з паливом, з доставкою. Але нас добре підтримують представники місцевих органів влади, наші бізнес-партнери. Втім, головна підтримка – це споживач, який купує саме наш хліб. Ми працюємо для жителів області і просимо їх підтримувати наше виробництво, купуючи пшеничний або житній хліб, солодкі хлібо-булочні вироби.
– Цікаво, що навіть військові дії, складна ситуація в країні, у Миколаєві, не зупинила творчість Вашого колективу. Мене дивує той факт, що під час війни Миколаївський хлібозавод №1 продовжує створювати шедеври хлібо-булочних виробів. Можете пояснити цей феномен?
Хочу підкреслити, що з початку війни наше підприємство не зупинило робочий процес. Навіть у період військової агресії ми намагаємося вносити зміни, корегувати виробництво хлібо-булочних виробів. Коли почалася війна, багато людей виїхало за межі країни. Зупинили офлайн навчання школи, дошкільні навчальні заклади. Нам довелось скоротити обсяги виробництва, асортимент – не було для кого випікати. Тоді й конкурентів не було, теж позакривали виробництво. З віддалених районів просили привезти хліб, і ми везли, навіть у невеликій кількості, бо це ж свої люди, ми ж не могли відмовити у такий тяжкий час. Проте, такий процес продовжувався недовго, два місяці. Потім поступово ми почали збільшувати асортимент. З’явився новий вид продукції: «Паляниця миколаївська», «Житня насолода». А як іноді хочеться солоденького, особливо дітям. Тож ми спробували пекти булочки з абрикосовою начинкою, «Палички з солоною карамеллю». Попит зростає. Ми намагаємося задовольнити смаки споживачів, знову розробляємо нові вироби, не хочеться зупинятись на досягнутому.
– Одна справа виготовити хліб, смачні кондитерські вироби, а інша – знайти шлях до покупця. Як Вам це вдається?
Ринок збуту – серйозний конкурентний етап серед пекарень, хлібозаводів. Раніше хліб був регіональним продуктом, де пекли, там і кормили. Вночі спекли, а вранці він завжди був у споживача, свіжий, гарячий. Згодом ситуація змінилася. Наприклад, на Миколаївщину везуть хліб з Києва, з Дніпра.
– Шлях не короткий, а хліб на полицях вже й не гарячий… Вам доводиться налагоджувати співпрацю з партнерами?
Так. Маємо гарних партнерів, у яких купуємо сировину. Є таке підприємство «Орташ Україна», яке забезпечує нас борошном. Є постійни партнери, які купують нашу продукцію. Але нам доводиться шукати нових партнерів, розвивати роздрібну торгівлю. Ми завозимо хліб у магазини, супермаркети не тільки Миколаївської, а й Херсонської області. У нас в пріоритеті усі: і супермаркети, де великий обсяг продукції, і маленькі крамниці. Всі – однакові. Звертаюся до всіх жителів області, до підприємців, голів громад: «Підтримуй місцевих. Купуй хліб Миколаївського хлібозаводу № 1».
– Чи є у перспективі можливість забезпечити хлібом всі населені пункти області? Це запитання турбує мешканців віддалених сіл.
Логістика – складний процес, вона потребує великих витрат. Тому наразі ми забезпечуємо хлібом населені пункти, які знаходяться поруч з обласним центром. Якщо є зацікавлені особи, підприємці, керівники громад – вони можуть їздити до нас по хліб та випічку та забезпечувати населення продукцією хлібозаводу. Можна зробити для них знижки, запропонувати цікаву ціну для тих, хто буде розвозити хліб по селам. На жаль, нам дуже не вистачає водіїв. Хочу наголосити, що водії – справжні герої. 11 листопада 2022 року звільнили від окупантів Херсон і частину області, а 13 листопада наші водії разом з благодійною організацією повезли хліб на Херсонщину. Їх не злякали обстріли, заміновані шляхи, дуже критична ситуація, зруйновані ворогом дороги. Вони усвідомлювали, що на них чатує небезпека, що попереду перешкоди. Втім, кожен з них розумів, як люди, які знаходилися в окупації, очікують наш, миколаївський хліб. І вони їхали, ризикуючи власним життям.
– Беззаперечно, що на Миколаївському хлібозаводі № 1 працює потужний та безстрашний колектив.
Наш хлібозавод – це критична інфраструктура. Йде жорстока війна. Всім страшно. Однак ми не працюємо від тривоги до тривоги. У нас здійснюється постійний, безперебійний процес. Ніхто не залишає свої робочі місця, навіть тоді, коли страшно. Ми не можемо бігти в укриття. Ось приклад: коли стався вибух, працювало 49 чоловік. Ми одразу всіх перевірили, впевнилися, що всі живі, неушкоджені. Повністю зруйнували механічний цех. Дивимося, а звідти йдуть наші хлопці, несуть прапор і ікону, які чудом вціліли. Головне, що всі люди живі. Вони згодом приступили до роботи. Пишаюся нашими людьми, працелюбними, героїчними, цілеспрямованими.
– Нещодавно два сорти Вашого хлібу скуштували у Франції. Один -пшеничний, другий – житній, на заквасці. Не буду говорити, які самі, у вас весь хліб гарний. Втім, з гордістю за Ваше виробництво скажу: французам дуже сподобався, вони були у захваті. Чи є перспективи вийти хоча б на рівень України?
Приємно чути, що наш хліб спробували у європейській країні. Можливо повторюся, але ми працюємо для мешканців Миколаївського області та частини Херсонської. Споживачі мають право їсти не тільки якісний, смачний хліб, а ще й свіжий, тільки з печі. Уявіть собі, скільки годин у дорозі той хліб, який везуть з іншої області. Ми хочемо розвивати мережу тут, на Миколаївщині. Щоб кожен мешканець мав змогу обрати собі один з наших сортів. А їх у нас на сьогоднішній день – більше 50 найменувань.
– Днями в Україні відзначатиметься День працівника харчової промисловості. Кого б Ви хотіли привітати з цим святом?
В першу чергу, воїнів, які нас захищають. Я хочу висловити їм величезну вдячність за мужність, безстрашність, героїзм, вклонитися їхнім батькам за те, що виховали справжніх патріотів, які звільняють Україну від окупантів. Вітаю усіх членів колективу Миколаївського хлібозаводу № 1 з прийдешнім святом і бажаю нам витримки, нових досягнень, подолання перешкод, виходу на нові рубежі, стабільності, здобутків, перемоги! Дякую за плідну співпрацю партнерам, які разом з нами невпинно працюють на користь рідного краю, і вітаю їх зі святом. Звертаюсь до споживачів: ваша допомога для нас дуже важлива. Ми не зраджуємо традиціям і випікаємо хліб без хімічних домішок, без шкідливих компонентів, тому що піклуємося про ваше здоров’я. Разом з вами ми здолаємо всі труднощі і переможемо!
…Вмикається сигнал тривоги, чутно, що десь пролунав вибух. На підприємстві всі на робочих місцях, тут народжується хліб. У нього свій шлях: з печі – до столу.
Тетяна Одинцова
Фото Миколаївського хлібозаводу № 1
