Віталій Кім під час війни став найпопулярнішим серед голів обласних військових адміністрацій і людиною-мемом. Але переконує: обіймає цю посаду не завдяки жартам, а через ту роботу, яку виконує.
В інтерв’ю Радіо НВ Кім розповів, як обороняється Миколаївська область, кого Росія відправила воювати на цей напрямок та яку тактику обрала, а також про те, що відбувається у вже окупованих населених пунктах.
— Що зараз відбувається в Миколаївській області? Які найгарячіші точки?
— Найгарячіші точки — це умовна лінія кордону Миколаївської та Херсонської області. Там йдуть бойові дії щодня.
— Бачили повідомлення, що близько 20 сіл Миколаївської області окуповані. Росіяни готують псевдореферендум в Херсонській області. Надходить інформація, що готують якийсь псевдореферендум і в Миколаївській області. Чи правда це? Як це відбувається?
— Вони готують референдум у Херсонській області. У Миколаївській області дуже мало [ у окупантів територій], референдум чого?
Наскільки я знаю, вони збираються його відмінити, бо дуже великий спротив на території Херсона, Херсонської області щодо цього референдуму. Дуже багато людей проти, виходять на вулиці. Також президент [Володимир] Зеленський казав: «Якщо ви проведете якийсь там референдум, ми виходимо з перемовин, нічого не буде». І люди підтримали це і протестують.
— Усе це є одночасно, тому що [ситуація] на межі: ніхто не знає, як буде далі. Колаборанти не можуть сказати щось, ми не можемо нікого кинути. Ми нікого взагалі не кинемо.
Зараз платежі йдуть через державне казначейство України щодо зарплатні на окупованих територіях. Змінюється ситуація щодня. Там залишилися представники влади, [в яких] дуже спірна риторика. Я не можу дати зараз фінальну оцінку діям: чи то люди намагаються втримати людей, щоб були в них гуманітарні всі речі; чи [та влада] планує бути з росіянами. Нам потрібно туди поставляти гуманітарну допомогу, якось звідти виводити людей.
— Що з цивільними? Як до них ставлення?
— Різне ставлення. Як може окупант ставитися? На межі, на зараз, обережніше — розмовляють, [вводять] якісь свої правила. Це все одно окупанти. Під настрій, давайте так скажемо. Просто різні люди: один — ввічливий, інший — гімно погане. Буває по-різному.
Вони нас бояться. Вони розуміють, що можуть відходити, що можуть потрапити в полон. І через це ведуть себе скромніше.
— Як зараз змінюється війна? Яка тактика у росіян? Помічаєте якісь зміни за останні дні?
— Звісно. Вони збираються в кучі і йдуть вмирати на нашу лінію фронту.
— Хороша тактика, правильна.
— Моя особиста думка. Є частина бойових підрозділів росіян, які вміють воювати. Ми це поважаємо, як і вони поважають наших бійців, які воюють за свою державу. [Ці росіяни] не нацисти, а просто військові, які виконують свій обов’язок, ми їх поважаємо. [Їх] маленька кількість.
Всі інші – які п’ють, які не розуміють, що це [війна] – вони не хочуть воювати. Вони там для масовки.
Така зараз війна на передньому фланзі. Десь дуже важко, десь краще — залежить від бригади, від командира, від батальйону, який там якісь дії проводить. Це про окупантів.
— Хто проти вас воює? У кожній області є своя специфіка. Наприклад, в Луганській, Донецькій області є кадирівці зокрема.
— Воюють кадрові військові, які вміють воювати. Для масовки в них сидять у кожній точці по 300−500 людей з ОРДЛО, які не розуміють, що робити. Їх навіть в деякі села не заводять — в окопі тримають, а коли треба, дають щось, кажуть: «Іди туди, як м’ясо». Є російські строковики, які мріють повернутися до мамки назад чи через поранення, чи через щось ще. Основна маса сидить, доки гроші платять і ніхто не вбиває — вони не хочуть нападати і кудись йти.
Стало менше на кілька генералів: вони зібралися до кучі і туди наші ЗСУ прислали пару ракет дуже вдало. Тому зараз і незрозуміло, з ким ми воюємо, бо в них там контроль трохи змінився чи втратився.
— А що відбувається в Миколаєві? Яка ситуація в місті? Якісь ракети все ж долітають?
— На жаль, так і є. Ракетні обстріли [тривають]. За [минулу] добу було без жертв, але поранені були.
— Загроза є завжди. Чи це їм вдасться? Ні, не вдасться. З точки зору логіки теж цього не може бути. Але які вони будуть команди отримувати, це інша справа. Ми готуємося до того, що вони можуть піти.
— Центральна влада не дуже ревнісно ставиться до вашої популярності?
— Яка там популярність? Ми як працювали, так і працюємо.
— Тоді це працювало, це потрібно було. Але я на цьому місці не через те, що я в ефірі можу пожартувати, а через ту роботу, яку я виконую. Якщо я не буду справлятися з роботою, мені скажуть: «Ти класний чувак, але до побачення, треба працювати». Саме по цьому принципу центральна влада спілкується з керівниками обладміністрацій. Тому ніхто роботу не відміняв, її багато і треба робити її.
— У вас конфлікту з центральною гілкою влади не було через те, що ви стали популярним?
— Ні. Не домовляючись, ми працювали в одному напрямку. Думки сходилися, тому ми всі працювали заради однієї мети. І тим паче була ефективність.
— У Києві говорять, що вас просили менше піарити себе.
— Ні, такого не було.
— Які у вас відносини із мером Миколаєва? Чи все нормально на місцевому рівні?
— Ні, конфлікту немає на місцевому рівні по всій області зі всіма гілками влади. У нас моноліт. Мер на місці, він працює, великий шмат роботи виконує. У нього велика команда працює. Я мовчу про комунальні служби і таке інше — всі на місцях, всі на нарадах, всі контролюють свою роботу.
— Не скажу. Залежить від точкових успіхів, стратегії, тактики… Я вам навіть натякнути не можу.
— Залежить від Донбасу?
— Дуже.
— Донбас зараз ключова річ?
— Так.
