Андрій Козінчук учасник АТО має достатньо рідку для нашої країни спеціальність, він військовий психолог. Сьогодні він подорожує Україною та допомагає колишнім бійцям адаптуватись до цивільного життя. Десятки міст, сотні зустрічей, участь у різноманітних проєктах — все це зробило пана Андрія відомою людиною, і, найголовніше – поповнило скарбницю власного унікального досвіду роботи з військовими як на фронті, так і в мирному житті.
Ми обговорили з Андрієм дещо незвичну тему домашнього насильства, жертвою якого стають представники сильної статі.
– Доброго дня, пане Андрію. Вам, як військовій людині, не можу не поставити питання: як вплинули події на сході країни на стосунки в сім’ях наших співгромадян?
– Події на сході дійсно вплинули на стосунки багатьох родин. Особливо сімей ветеранів. Причому “вплинули” не означає, що вони обов’язково погіршилися чи покращилися – просто відбулись якісь зміни. Комусь довелось розлучитися через велику кількість страждань та горя, хтось навпаки зміцнив відносини на тлі пережитих разом негараздів.
Не вважаю розлучення “найгіршим вибором”, набагато страшніше коли хтось з членів родини потерпає від домашнього насильства і при цьому нічого не змінює, бо “треба зберегти родину за будь-яку ціну”. Мене, як психолога більше хвилює, що відбулося після розлучення, чи стало життя людини більш комфортним та безпечним?
– За деякими даними, 13 відсотків людей, що звертаються за допомогою з приводу домашнього насильства, це чоловіки. Як вважаєте, ці дані відображають реальну ситуацію?
- Будь-яка статистика, пов’язана з жертвами домашнього насилля, жінками та чоловіками, не може показувати реальні цифри. Дані які є – приблизні та ситуативні, бо показують тільки верхівку айсберга. Відомо, що постраждалі рідко звертаються за допомогою. Причому, в першу чергу це стосується саме чоловіків.
Чоловіки рідше подають на розлучення, і це зрозуміло. Статистично, саме вони частіше стають агресорами, від яких сходить насилля. Представники сильної статі найчастіше страждають від насилля з боку інших чоловіків – членів родини чи колег по роботі, суворого начальника навіть друзів. Але буває таке, що і від жінок. І в цьому випадку постраждала сторона воліє “потерпіти”, якомога довше закриває очі на проблему. Така особливість чоловічої поведінки – терпіти до останнього. Відомий факт: чоловіки рідше звертаються навіть за порадою лікаря і не тому, що менше хворіють. Підсвідомо вони вважають прохання про допомогу “немужнім вчинком”, так само “в собі” чоловік переживає й наслідки насилля.
– Як розпізнати домашнього деспота? Конфлікт може виникнути у будь-якій родині.
– Дійсно, конфлікти трапляються в будь-яких сім’ях. Як зрозуміти, що ти став жертвою домашнього тирана? Йти від зворотного, запитати, чи відчуваю я себе щасливим від стосунків з цією людиною? Чи стає мені краще, безпечніше, комфортніше? Якщо все навпаки, можна говорити про насильство. Причому, це просте правило працює не тільки для подружнього життя, а навіть для професійної сфери. Якщо після роботи ти відчуваєш себе спустошеним, емоційно знищеним, треба замислитись чому так трапляється, можливо пошукати іншу роботу.
Здорові стосунки приносять людині відчуття безпеки.
Ще важливий фактор, на який треба звернути увагу: жертва дуже часто відчуває себе винною, їй може здаватися, що “треба виправитися”. Не просто щось покращити в собі, а саме “виправитися”, стати іншою. Нерідко чоловіки жертви психологічного тиску відчувають глибокий, але нічим не мотивований, сором. І ще, чоловік підсвідомо не хоче повертатися в рідну оселю, він “вигадує” для себе більше роботи – затриматись в офісі чи на виробництві. Але при цьому, що важливо, спостерігається погіршення ефективності. Він знаходить якесь хобі на кшталт рибалки чи охоти, щоб якомога менше часу проводити з сім’єю. Навіть коханку деякі чоловіки знаходять тому що шукають людину, яка їх безумовно приймає, може вислухати без істерик чи образ. Це компенсація того, чого не вистачає вдома. Постійні сумніви в собі, занижена самооцінка може бути симптомами потерпання від домашнього насильства.
– Що ж робити? Зберегти стосунки за будь-яку ціну чи розірвати коло насильства?
– Жити в умовах повсякденної домашньої тиранії “заради збереження сім’ї” не ефективно. Дуже часто чоловік не подає на розлучення через наявність молодших членів родини, він хвилюється, що дитина “буде страждати”, якщо батько житиме окремо. Це хибна думка. В нещасливій сім’ї дитина щасливою бути не може, вона повинна отримувати виховання від психічно здорового батька, не переляканого, агресивного чи вічно сумного. До того ж нащадки переймають модель поведінки дорослих. Будьте егоїстом, турбуватися про себе, що б стати ефективним і щасливим нормально для кожної людини.
Чи можна “перевиховати” домашнього Тирана? Гіпотетично – так. Найчастіше, мова йде не про погану чи злу людину, причини агресивної поведінки різні. Наприклад, батько цієї жінки зловживав міцними напоями. Ось вона тепер всіх “перевиховує” так, як сама це бачить. І не розуміє, що завдає біль близької людині. Родини звикають до цієї зрозумілої зручної моделі й не готові щось змінювати. Моя особиста практика підказує: у 70 відсотків випадків найкращим розв’язання проблеми є екологічне розлучення, коли пара живе окремо і продовжує нормально спілкуватися на відстані. Лише в 30 відсотках випадків люди готові працювати, змінювати модель поведінки та зберегти своє кохання. Вони домовляються, наприклад, більше часу проводити окремо один від одного, окремо їздити у відпустки і таке інше. Це досить жорсткі правила, але що робити? Мати здорові гармонійні стосунки — тяжка відповідальна робота.
– Чи властиві нашому суспільству стереотипи, пов’язані з цією проблемою? Чи вдалося державі напрацювати ефективні інструменти для запобігання домашнього насильства?
– Суспільство не готово сприймати дорослого чоловіка у якості жертви домашнього насилля, є стереотипи, що постраждалою стороною в родині може бути лише “слабка стать”. Також, досить розповсюджена хибна думка про те, що постраждала людина потребує жалості. Насправді жалість принижує жертву. Не соромтесь шукати підтримки, ви будете здивовані, коли побачити, скільки людей готові протягнути руку. Не лишайтеся сам на сам з бідою, ідіть до психолога, священика, духовного наставника, друга. Кажіть прямо: “Я не можу з цим впоратися, мені потрібна твоя допомога”.
Не дивно, що найбільших емоційних травм людина зазнає від найближчого оточення. Це не добре й не погано, така реальність. Потрібно встановлювати чіткі правила спілкування. Головне з них може звучати так: “Не зроби мені погано. Навіть якщо з добрими намірами”.
Чи можна стверджувати, що сучасна українська держава напрацювала якісь механізми підтримці жертв домашнього насильства? Я таких прикладів не бачу. Хіба що спеціальний підрозділ “Поліна” з’явився у патрульній поліції для оперативного реагування на випадки фізичного домашнього насильства.
Чи може держава ще щось зробити? Звісно так, це в першу чергу освіта, до того ж різнобічна. Це сексуальна освіта для школярів, з першого класу, як у Фінляндії. Добре впливає на суспільство загальна естетика, це відомий факт. Коли кожного дня спостерігаєш лише чисті парки, прибрані охайні вулиці, то це може запобігти насильництву. Це не моє особисте спостереження, а відомий століттями факт. Питання не тільки до держави, але й до свідомості суспільства. На жаль сьогодні тема домашнього насильства хвилює лише деякі громадські об’єднання, саме вони намагаються змінити ситуацію.
Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту “Everyone has to be protected”, що впроваджується ГО “Ти потрібен Україні” за фінансової підтримки Посольства США в Україні. Його зміст є виключною відповідальністю ГО “Ти потрібен Україні” та інтернет-видання “Аспект” і не обов’язково відображає позицію Посольства США в Україні.
Метою проєкту є:
досягнення більш якісного висвітлення теми домашнього насилля в ЗМІ та соціальних мережах, у першу чергу, з метою формування об’єктивного розуміння даної проблеми (воно стосується не тільки жінок, приблизно 13% запитів про насилля відносно них надходять від чоловіків та осіб, які не ототожнюють себе із цим полом, але за документами є особами чоловічої статі (ЛГБТІ));
адвокатування, сприяння прийняттю рішення виділення окремого приміщення в притулках для тимчасового перебування особи (осіб) чоловічої статі, постраждалого(их) від домашнього насильства;
вивчення та систематизація отриманої інформації в рамках даного пілотного проєкту, який буде реалізований на рівні Харківської області, з метою подальшого використання в громадській правозахисній діяльності.
