Корупція – проблема, яка хвилює суспільство навіть у мирний час. Та в умовах війни вона сприймається особливо гостро.
Мешканці Миколаївщини та українські військові відверто діляться своїм занепокоєнням, адже переконані: будь-які корупційні схеми підривають довіру до влади та шкодять обороноздатності країни. Редакція “Акценту” отримала безліч листів, повідомлень, дзвінків, в яких люди різного віку та професій щиро висловлюють свої думки щодо засилля корупції. Публікуємо деякі з них.
Наталія Миколаївна, 45 років, з Вознесенського району висловлює думку:
«Поки ми мовчимо, то корупція буде роз’їдати наше суспільство. Нам потрібно не мовчати, а припинити цей безлад, не дати крадіям бюджетних коштів, хабарникам спотворювати імідж країни. Соромно перед воїнами, перед іноземними партнерами за корупцію».
Лариса Петрівна, вчителька з Баштанського району, з болем говорить про те, що корупція стала викликом для всієї країни:
«Ми втрачаємо найкращих людей на фронті. І дуже важко бачити, коли в цей час хтось намагається нажитися на війні. Це несправедливо до тих, хто віддає життя за Україну. Я хочу, щоб мої учні росли у країні, де чесність і справедливість – не просто слова, а норма життя».
Микола, студент із Первомайського району, вважає, що молодь має стати рушійною силою змін:
«Ми, студенти, бачимо й читаємо про схеми, про хабарі, і розуміємо, що саме нам доведеться жити у цій державі після війни. Якщо зараз не зламати систему, то потім буде ще важче. Ми готові боротися за прозорість – через волонтерство, через активність у громадах, через власну принципову позицію».
Віктор, військовослужбовець із Миколаєва, підкреслює, що для армії питання корупції -— не абстрактне, а життєво важливе:
«На фронті ми боремося з ворогом, але дуже боляче знати, що у тилу є ті, хто думає про власну вигоду, а не про допомогу армії. Для нас чесність і справедливість – це питання життя. Кожна гривня, яка мала піти на бронежилети, снаряди чи лікування, але осіла у кишенях чиновників, може коштувати комусь життя. Це неприпустимо У вас на сайті опубліковано, як директорка підприємства розробила схему і планувала поставити бійцям 250 тон неякісного масла на десятки мільйонів гривень. Корупціонерів під час війни потрібно наказувати показово».
Олександр Степанович, водій з Вознесенщини пише:
«Прочитав у вас статтю про корупційний скандал року на Миколаївщині, де 20 підозрюваних і понад 364 млн грн збитків. Ну от що з такими робити? Їх ще будуть заслуховувати, вивчати справи, аналізувати. Хтось вкрав велосипед чи мобілку, його одразу – під суд, дають 6-7 років. А ці – відкупляться і продовжать красти».
Наталія, пенсіонерка з Миколаївського району, наголошує, що прості люди теж страждають від корупційних проявів:
«Я все життя працювала чесно і хочу, щоб мої онуки жили у кращій країні. Але коли чую, що під час війни хтось обманює державу чи людей – це страшно. Ми всі робимо внески на армію, допомагаємо, чим можемо, а виходить, що частина цих зусиль втрачається через чиюсь жадібність. Це велике зло, яке треба викорінювати».
Євген, родом з Баштанщини, який воює на Донбасі, зателефонував до редакції:
«Що там у вас відбувається з посадовими особами? Мер Баштанки, мер Миколаєва… Справи про корупцію… Ми тут під пулями, ризикуємо життям, а на рідній Миколаївщині в цей час стільки крадіїв розвелося! Хай не сподіваються, що війна все “спише”, навпаки. Що ви очікуєте? Щоб ми з ними розібралися?»
Громадяни Миколаївщини та українські воїни єдині в думці: боротьба з корупцією – це частина нашого спротиву. Адже сильна, чесна і справедлива держава – запорука перемоги й відновлення країни після війни.
