Історію про ставлення командира до бійців розповідає Регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України: коли він поруч, то це дає бійцям впевненість і відчуття, що їх не залишили!
Так вважає командир одного з підрозділів 255 об 123 обр ТРО ЗСУ Євген на позивний «Брест».
Він залишив свій невеличкий бізнес у сфері торгівлі та в перший день повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ.
— Я просто зрозумів — або зараз, або ніколи. Не міг стояти осторонь, — каже воїн.
Євген — офіцер запасу, закінчив військово-морську кафедру Миколаївського кораблебудівного інституту. Спочатку командував окремим гранатометним взводом в одному з батальйонів бригади. Згодом «Бресту» запропонували спробувати себе у ролі командира роти в іншому батальйоні, чоловік погодився і дотепер продовжує службу на цій посаді.
— Спочатку я займався виключно своєю ротою, адже коли ми тільки створилися, було багато роботи – насамперед згуртувати колектив.
Випробування для «Бреста» і його підлеглих розпочалися ще на Херсонщині. За дев’ять місяців служби на тому напрямку підрозділ під керівництвом «Бреста» збив більше десятка ворожих «шахедів».
Згодом підрозділ «Бреста» вирушив на Вугледарський напрямок. Там ситуація була набагато складніша: авіація, артилерія, дрони, постійна загроза. Та це не зламало бойовий дух військовослужбовців.
— Хлопці зробили з мікроавтобуса евакуаційну машину: обшили сіткою, встановили РЕБ — і працювали! Що тільки не пережила ця техніка.
Головне, вважає Євген, — це лідерство, яке ґрунтується на особистому прикладі.
— Командир має бути з людьми — на позиціях, у бою, у найважчі моменти. Це дає бійцям впевненість і відчуття, що їх не залишили.
Ще коли підрозділ стояв на Чернігівщині, «Брест» готував своїх хлопців до того, що рано чи пізно доведеться йти на найгарячіші напрямки. Вони тренувалися, вивчали техніку, розвивалися — і це мало свій результат.
Сьогодні підрозділ у якому служить «Брест» – один із найкращих, а все завдяки взаємній довірі, навчанню і тому, що командири завжди поруч зі своїми бійцями.
