Николаевский хлебозавод № 1 и редакция газеты «Николаевские известия» продолжают публикацию статей, присланных николаевцами на конкурс о родном крае. Предлагаем творческую работу Полины Подгородинской.
Це місто з понад 200-т літньою історією, що залишає в серці приємне тепло, радує око. Тут на світ з’явилися маленькі ми, а це вже робитть наш край по-своєму особливим. Саме тут минає наше щасливе дитинство, оточене неймовірними пейзажами та любов’ю близьких нам. Ми всі любимо наш край, як світлий образ рідної Батьківщини.
Нам є чим пишатися, є що любити. Іноді важливо зрозуміти багатства нашого краю, незліченної скрабниці на самому півдні України. Отож, приготуйтеся до захопливої подорожі мріями на яву, адже саме так можна назвати величний Миколаїв та казкову природу нашого краю!
Взагалі, історія Миколаєва бере початок з давніх часів, коли прадавні греки , шукаючи притулок для колонізаторів, заснували маленьке містечко під гордою назвою «Ольвія», адже люди вірили в священність цих земель.І вони не помилились ! Містечко розросталося й стало одним з найбільших грецьких полісів на території України. Наразі в Миколаївській області засновано музей з експонатами віком до тисячі років. Кожна річ тут має свою історію , яка захопливо знайомить нас з минулим.
Насамперед, я мушу розказати вам деякі епізоди з життя нашого міста. Миколаїв — перлина біля моря! У самому сердці міста дві могутні річки обєднуються в стрімкий потік, що веде до Чорного моря повз широкі поля та сади-городи. Я пишаюся тим, що живу саме тут, адже виглянувши зранку з верхніх поверхів, можна підняти настрій на весь день.
Наше місто розташоване на дуже родючих землях. Саме приставка «дуже» може сповна розповісти про все. Тут вирощуються найбільші та найсмачніші кавуни, роблять найсмачніше вино. І знаете, весь цей час я не помилилась з «най», адже Миколаївська область визнана екологічно чистою.
Море завжди допомагало Миколаївцям і в роботі, і в відпочинку. Великі річки Інгул та Південний буг незабаром приведуть вас до самого синього моря, як влучно підмітив Пушкін, описуючи Миколаївську область та остров Березань, по якому було написано «Сказку о царе Салтане».
Миколаїв та Одесу називають «Морськими воротами України», адже всі кораблі з товарами, а особливо зерном, виходять у світ через нас.
Далекі 1980-ті роки, розквіт суднобудування в Миколаєві, коли назви великих суден були відомі у всьому світі. Наразі урочиста мить -новеньке судно спускають на воду. Спекотно, але біля Інгульського мосту та навіть на ньому, зібралося на диво багато людей. Майстри приймають сердешні вітання, вони постарались на славу! Раптом чується голосний звук — це пляшка шампанського розбивається на новому судні. Люди щасливі , адже тепер скарбниця історії Миколаєва з успіхом поповнилась.
Наш край багатий на таланти. Відома фехтувальниця, Ольга Харлан, ось уже який рік поспіль завойовує золоті медалі на світовому рівні. Вона — справжня легенда, яка, як і усі, тренується і живе на рідних нам вулицях.
Брати Меладзе також народилися і виросли в Миколаєві, внесли посильний внесок у життя нашого міста.
Миколаїв зустрічає гостей з посмішкою, адже більшу частину року у нас сонячно!
Нещодавно наше місто відствяткувало день народження — 200 років. Якщо я ще не згадувала про щирість наших людей — то це привід сказати про той щасливий день. Тоді усі миколаївці вийшли на Соборну вулицю у вишиванках. То була щаслива мить піднесення, тому що це — справді чудово!
Але у наш час, коли у державі нелегка ситуація, а Україна, як ніколи раніше, потребує героїв, наш Миколаїв одним з перших став на захист вітчизни. Наші бійці 79 окремої десантно-штурмової бригади найперші пішли у бій. Ціною власного життя хлопці зупинили загарбника, але деякі не повернулись з того кривавого бою.
Ми пам ятаємо. Ніхто крім нас. А якщо не ми, то хто?
У нашого міста є майбутнє. І ми, молоде покоління Миколаєва, особисто подбаємо про це!
Світанок заливає небо кольором.
Широкий лан всміхається по-своєму.
Могутній Буг і рідний нам Інгул
Підняли сонце, розпочався гул.
Величний Миколаїв заворожений,
На воду світло кинув позолочене.
І тихо, як у п`єсі уповільненій,
Вдихаєш в повні груди запах вільний ти.
Пливе скоріш,промінням зачарований,
Кораблик, нещодавно побудований.
На радість людям і своїм майстрам,
Пливе він гордо у широкий лан.
І розуміють люди у цю мить ,
Що з рідним містом дуже їм щастить !
Я край свій поважаю, ним пишаюся.
Бо знаю — від свого не відрікаються!
