Николаевцы продолжают писать статьи об истории родного края в рамках конкурса, проводимого Николаевским хлебозаводом № 1 и редакцией “Николаевских известий”. Юлия Подлесная, ученица 10-А класса Первой украинской гимназии имени Николая Аркаса представила на конкурс свою работу “Белоснежные паруса”, которую мы сегодня публикуем.
Яхта з білосніжним вітрилом гордо лине водами Південного Бугу, нарядні жінки в білих сукнях прогулюються, тримаючи кокетливо легкі парасольки. Не від дощу пані ховають свої обличчя, а від лагідного південного сонця. Діти бігають галасливо, а няньки обережно тримають малюків на руках, спостерігаючи за всією дітворою. Поважні чоловіки із тростинками розмовляють у колі… Я бачила це на старому фото нашого міста… Я тут живу…
Старовинний яхт-клуб на річці Південний Буг завжди привертає велику кількість не лише туристів, а й мешканців міста. Особливо влітку, коли всі сучасні кафе та майданчики з розвагами для дітей працюють, можна прогулятися біля річки, милуючись прекрасним виглядом. Ось і я вирішила знову пройтися, подихати свіжим повітрям. Голосна музика з кожного кафе заважає тобі поринути у власні думки. Буваючи тут, завжди радію, що живу поряд з річкою. Проте, як би мені не подобалось тут, я майже впевнена, що більшість людей не помічають, що давня величність яхт-клубу вже поволі втрачається. Незважаючи на те, що тут і досі збереглися яхтові традиції, сама територія не виглядає вже так привабливо. Засмічена річка, де не лише миють машини та купають домашніх тварин у літню спеку, а й викидають сміття. Кожного року люди перетворюють берег в міні – пляж прямо під напівстертою табличкою «Купатися заборонено». І навіть декілька таких табличок, сміття, яке вони ж і залишають тут або кидають у річку, не зупиняє їх: сезон купання відкрито. Неймовірна кількість підлітків попри страшні історії смертельних випадків, схожих здебільшого на байки, стрибають з пірсу, який уже має неофіційну назву «єшка». Різноманітна кількість клубів та кафе привертають переважно дорослих,які не знаходять розваги у купанні. А якщо тобі не вистачає екстриму, ти завжди можеш полазити деінде або поблукати пірсом, нікому особливо не буде до тебе діла.
Я роздивляюся ці споруди, колись широчезну і прекрасну річку, і можу лише уявляти, як раніше тут було гарно. Проте яхт-клуб усе ж таки залишається гордістю нашого міста, принаймні за колишні заслуги. Я тут живу. Яхта з білосніжним вітрилом виринула на поверхню річки невідомо-звідки, за нею друга…
Юлія Подлєсна, учениця 10-А класу Першої української гімназії імені Миколи Аркаса
