Редакция публикует материалы, предоставленные читателями. Николаевский хлебозавод №1 и «Николаевские известия» проводят конкурс творческих работ по истории родного края. В рамках этого конкурса сегодня предлагаем вниманию читателей поэтические произведения жительницы Баштанского района Татьяны Цымбалюк.
Про мою землю
Омита чистими дощами
Моя прекрасная земля.
До тебе серцем і душею
Навіки прикипіла я.
Оці степи, гаї, діброви,
І річки тихая вода
Мене тримають дуже міцно,
Їх щиро полюбила я.
Мою любов, мою прихильність
Словами важко передати.
Тим хто не був тут і не бачив
Про це я хочу розказати.
Про цю красу не рукотворну,
Про схід і захід у степу,
Про спів дзвінкий, що соловейко
Мені дарує у гаю.
Про все розкажу, розповім
Все, що я бачу й відчуваю,
І якщо голос дасть Господь
Тобі, мій друже, проспіваю.
Про українськії степи
Де маку цвіт і ковила,
Про всю красу ріки Інгулу
Де народилась і зросла.
………. Моя історія.
*****
(поема)
Колись, в прадавнії часи
Ці землі скіфськими були.
І уявити хочу я
Як воювали племена.
Сармати, готи, арії
Боролися за шмат землі.
В боях, зливались племена,
Творилася історія.
В ній кожен своє місце мав —
Хтось хліб ростив, хтось воював.
Ось так, у праці і війні
Століття йшли, минали дні.
Великі, славні русичі
В Причорномор’ї зажили
З них вільні люди, козаки
Охоронять взялись степи.
А щоб сюди чужак не ліз
Створили Запорізьку Січ.
Державу, свій закон, конституційний стрій,
Прекрасне військо, флот морський.
І зажили тут козаки
У злагоді, у славі
І думали, що на віки
Державу збудували,
Та московітський, злий монарх
Підступно ліз на їхній шлях.
Татарське іго, шляхтичі
Повзли, як гади по землі.
Тривали довгії бої
Супроти ханської орди.
В цей час московськії царі
Тихенько землі загребли.
«Той», з них говорить – це моє
І землю нам не віддає.
Цю землю, де зростали ми
Де із коріння проросли
Де наші пращури — діди
Гуляли вільні козаки….
Слов’яни, просто русичі,
А ми нащадки їх крові…
Тетяна Цимбалюк
